Взято з Том 29, № 1, 2026
Сторінки 39 -49
Отримано 11.01.2026
Доопрацьовано 19.05.2026
Прийнято 25.06.2026
Опубліковано 04.07.2026
Взято з Том 29, № 1, 2026
Сторінки 39 -49
Анотація
Метою цього дослідження було розроблення методологічної основи для системного оцінювання технічного стану транспортних засобів та визначення його ролі в оптимізації виробничих процесів на підприємствах автомобільного транспорту. Методологія дослідження ґрунтувалася на кількісному підході, який поєднував системний аналіз, моделювання на основі симуляцій, порівняльний аналіз, багатокритеріальну оцінку та бінарну логістичну регресію для визначення взаємозв’язку між станом транспортного засобу та ймовірністю його відмови. Для відтворення стохастичної операційної мінливості, характерної для середніх підприємств автомобільного транспорту, було розроблено симульований масив даних, що відображав експлуатацію 50 транспортних засобів протягом 12 місяців за допомогою симуляції Монте-Карло. Масив даних включав технічні, експлуатаційні, надійності та економічні параметри. Для забезпечення порівнянності гетерогенних змінних застосовувалася нормалізація методом «мінімум-максимум», після чого було розроблено інтегрований індикатор технічного стану з використанням динамічних коефіцієнтів ваги на основі експертної оцінки та кореляційного аналізу. Валідація моделі здійснювалася за допомогою коефіцієнта Nagelkerke R², середньої абсолютної помилки, кореня середньоквадратичної помилки та статистичних тестів Вальда для визначення значущості коефіцієнтів регресії. Результати показали, що запропонована модель дозволяє здійснювати комплексну класифікацію транспортних засобів за рівнем технічної готовності та значно підвищує ефективність планування технічного обслуговування порівняно з традиційними підходами до планових ремонтів. Аналіз засвідчив, що технічне погіршення у поєднанні з високим експлуатаційним навантаженням суттєво підвищує ймовірність відмов. Запропонована методологічна основа зменшила обсяг незапланованого простою транспортних засобів на 42 %, скоротила витрати на технічне обслуговування на 20 % та підвищила точність прогнозування з 62 % до 85 %. Регресійна модель підтвердила наявність сильного оберненого зв’язку між інтегрованим індикатором технічного стану та ймовірністю відмови транспортного засобу. Практичне значення дослідження полягає у наданні підприємствам автомобільного транспорту інструменту, заснованого на даних, для планування прогнозованого обслуговування, розподілу ресурсів, прийняття рішень щодо модернізації автопарку та підвищення експлуатаційної надійності в умовах динамічної транспортної діяльності
Ключові слова:
прогнозне технічне обслуговування; управління парком транспортних засобів; виробничі процеси; інтелектуальна діагностика; модель; ефективність