Взято з Том 29, № 1, 2026
Сторінки 98 -109
Отримано 22.01.2026
Доопрацьовано 26.05.2026
Прийнято 25.06.2026
Опубліковано 04.07.2026
Взято з Том 29, № 1, 2026
Сторінки 98 -109
Анотація
У короткостроковій та середньостроковій перспективі декарбонізація дизельної тяги не може ґрунтуватися виключно на повній електрифікації та швидкій заміні рухомого складу, що зумовлює потребу у використанні відновлюваних дизельних палив. Метою дослідження було розроблення багатокритеріальної процедури ранжування відновлюваних дизельних палив для залізничної дизельної тяги та визначення пріоритетного варіанта для скорочення викидів вуглецю. У статті було розглянуто чотири альтернативні види відновлюваного дизельного палива: повністю гідроочищене рослинне паливо (HVO), чисте біодизельне паливо, суміш, що містить 20 % біодизеля та 80 % викопного дизельного палива, а також синтетичне парафінове дизельне паливо. Запропоновано формалізовану процедуру вибору на основі поєднання методу аналізу ієрархій (AHP) та методу наближення до ідеального рішення (TOPSIS). Сформовано матрицю з семи критеріїв: екологічна ефективність, технічна сумісність, експлуатаційна придатність, економічна доцільність, доступність сировини, сумісність з інфраструктурою та відповідність нормативним вимогам. Вагові коефіцієнти критеріїв були визначені за допомогою методу аналізу ієрархій, перевірено узгодженість оцінок, а ранжування альтернатив здійснено методом TOPSIS. Результати дослідження засвідчили перевагу парафінових палив – повністю гідроочищеного рослинного палива та синтетичного парафінового дизельного палива, які можуть використовуватися без модернізації наявного рухомого складу. Ці види палива продемонстрували найкраще поєднання низьких сукупних викидів парникових газів протягом життєвого циклу палива та високої технічної сумісності. Чисте біодизельне паливо та суміш із вмістом 20 % біодизеля посіли нижчі позиції через меншу технічну та експлуатаційну придатність, вищу чутливість до умов зберігання й поводження з паливом, а також менш виражений ефект скорочення викидів у випадку суміші з 20 % біодизеля. Запропонований підхід може бути використаний залізничними операторами, менеджерами інфраструктури, транспортними органами та науковцями як інструмент підтримки прийняття рішень щодо поетапного переходу від викопного дизельного палива до відновлюваних рідких палив у залізничному секторі
Ключові слова:
декарбонізація; транспортні технології; відновлювані дизельні палива; дизельна тяга; біодизельне паливо; сумісність з паливом; експлуатаційна придатність